Полтава чи не найперше місто (окрім Києва, звісно), яке дізналося про появу нового літературного експерименту.
У Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка (ПНПУ) уперше про «Щоденник» почули ще восени 2009, і вже через рік повне видання з’явилося у бук кросингу нашого міста.
Міні-презентація проекту відбулася на зустрічі мистецького центру «Заспів», що діє при факультеті філології та журналістики ПНПУ. На жаль, присутніх було не так багато, як очікувалось, тим не менш креативна концепція та оригінальне оформлення книги ще й як зацікавили молодь.
У Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка (ПНПУ) уперше про «Щоденник» почули ще восени 2009, і вже через рік повне видання з’явилося у бук кросингу нашого міста.
Міні-презентація проекту відбулася на зустрічі мистецького центру «Заспів», що діє при факультеті філології та журналістики ПНПУ. На жаль, присутніх було не так багато, як очікувалось, тим не менш креативна концепція та оригінальне оформлення книги ще й як зацікавили молодь.
Відгуки читачів «Щоденника» не можна назвати однозначно схвальними. Деякі люди не змогли осягнути і зрозуміти всю глибину написаного, як-то кажуть: «Чужа душа – темний ліс».
Як на мене, думки висвітлені цілком прозоро і на стільки точно і близько кожному, що у певний момент навколишній світ перестає існувати, і ти перебуваєш у свідомості іншої людини, потім ще іншої… і так до кінця частини. Книга захоплює, змушує переосмислити власні життєві цінності, надихає.
Оригінальний дизайн проекту одразу привертає увагу, хто б не проходив поруч, зацікавлено запитує: «А що це у тебе таке?». Обкладинка, яка дійсно нагадує загальний зошит з різними карлючками, ніби запрошує читача відкрити для себе усі закутки чужої душі, поринути у потаємні сповіді.
Як на мене, думки висвітлені цілком прозоро і на стільки точно і близько кожному, що у певний момент навколишній світ перестає існувати, і ти перебуваєш у свідомості іншої людини, потім ще іншої… і так до кінця частини. Книга захоплює, змушує переосмислити власні життєві цінності, надихає.
Оригінальний дизайн проекту одразу привертає увагу, хто б не проходив поруч, зацікавлено запитує: «А що це у тебе таке?». Обкладинка, яка дійсно нагадує загальний зошит з різними карлючками, ніби запрошує читача відкрити для себе усі закутки чужої душі, поринути у потаємні сповіді.
Уже майже два місяці мандрує «Щоденник» свідомістю полтавців, пробуджує їхні емоції, надихає, а в декого викликає розчарування. Та незважаючи на різні враження, що з’являються після прочитання книги, перш за все приваблює зацікавлення. У цьому головний пріоритет проекту, бо такого Україна ще не бачила!Олександра Герасименко,
активістка мистецького центру «Заспів»
активістка мистецького центру «Заспів»
Немає коментарів:
Дописати коментар